понеділок, 14 вересня 2020 р.

 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ДИСЦИПЛИН ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної культури учнів, і передбачає:

      ·         формування в учнів емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світоглядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, вітчизняної та зарубіжної художньої культури;

      ·         розвиток емоційно-почуттєвої сфери, оригінального асоціативно-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

      ·         формування знань та уявлень про мистецтво, розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтва, здібності до сприймання та інтерпретації художніх творів;

      ·         розширення естетичного досвіду, умінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

Об'єктами перевірки та оцінювання у процесі вивчення мистецьких дисциплін учнями мають стати:

      ·         здатність учнів сприймати, розуміти й відтворювати твори мистецтва, інтерпретувати їх художньо-образний зміст (висловлювати власне естетичне ставлення);

      ·         уміння й навички з практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосування набутих знань і вмінь у змінених, зокрема, проблемно-пошукових ситуаціях);

      ·         обізнаність у сфері мистецтв - елементарні знання та уявлення про мистецтво, його основні види та жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

      ·         загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання й розвитку.

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з музичного мистецтва

 

І. Початковий

1

Учень (учениця) сприймає та виконує музичні твори на частковому рівні, небагатослівно характеризує їх, демонструє слабо сформоване художньо-образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній музичній діяльності

2

Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття музичних творів, виявляє певні вміння й навички, володіє незначною частиною спеціальної музичної термінології, словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні

3

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти музичних творів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину музичного тематичного матеріалу; послуговуючись обмеженим термінологічним і словниковим запасом

 

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати музичні твори на репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних творів; застосування знань і спеціальної музичної термінології на практиці задовільне

5

Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи виконати окремі музичні твори, котрі мають художньо конкретну словесну, понятійну основу; але не завжди вміє інтерпретувати музичні твори, які вимагають абстрактного художнього мислення; виявляє недостатнє знання спеціальної музичної термінології; словниковий запас небагатий

6

Учень (учениця) здатний сприймати і відтворювати основну частину музичного матеріалу, але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує музичні твори, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити порівняння, висновок про прослухану чи виконану музику

 

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати музичні твори, але робить непереконливі висновки, непослідовно викладає свої думки, допускає термінологічні помилки; учень (учениця) знає найважливіший тематичний музичний матеріал, але знання нестійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни в музичній діяльності учня

8

Учень (учениця) уміє сприймати та виконувати музичні твори, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати музичні твори та життєві явища; недостатньо володіє спеціальною музичною термінологією при аналізі музичних явищ

9

Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного музичного матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної музичної термінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки у виконанні музичного твору й художньо-образному оформленні своїх роздумів про прослухану музику; не завжди самостійно систематизує та узагальнює музичний матеріал

 

ІV. Високий

10

Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи музичні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях, при використанні спеціальної музичної термінології, а також під час виконання музичних творів, у більшості випадків уміє обґрунтовано довести свою думку про музичні явища, йому важко виконати окремі фрагменти музичного твору. Указані неточності може виправляти самостійно

11

Учень (учениця) володіє тематичним музичним матеріалом у межах програми, уміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових музичних завданнях, демонструє знання спеціальної музичної термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати музичні твори, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати здобуті знання в музичній діяльності

12

Учень (учениця) має глибокі, ґрунтовні знання тематичного музичного матеріалу у межах програми, здатний узагальнювати, сприймати та виконувати музичні твори, застосовувати асоціативні зв'язки між музичними творами, творами інших мистецтв і життєвими явищами; свідомо використовувати спеціальну музичну термінологію в роздумах, висновках та узагальненнях про прослуханий чи виконаний твір, пропонує нетипові, цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття та світовідчуття мистецького мислення достатньо високий; самостійно використовує набуті знання, уміння та здібності в музичній діяльності

 

середу, 15 квітня 2020 р.


Великдень – одне з найвизначніших народних свят, яке впродовж багатьох тисячоліть займає на території України серед Календарних Свят Наших Предків одне з найпочесніших місць. Витоки цього Свята сягають глибини не віків, а тисячоліть.
Сьогодні яскраво світить сонце,
Заглядає у віконце,
І чутно крик аж до небес:
«Христос воістину Воскрес!»
Великдень - Світле Христове Воскресіння. Це одна з найголовніших подій в духовному житті християн. Готувалися до нього 7 тижнів - 49 днів. А тиждень перед Великоднем називається Великим, або Страсним. Великий Четвер - це день духовного очищення, а Страсна п'ятниця - день смутку, що нагадує про страждання Ісуса. Велика Субота – це день очікування, у церкві вже читають Євангеліє про Воскресіння. Великдень - неділя, коли святкується Воскресіння Спасителя.
Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб врятувати людей. Він проповідував Любов і Царство Небесне, створював багато чудес, зціляв і воскрешав людей. Ви ж пам'ятаєте різдвяну історію? Появі Христа багато раділи. Але були й ті, які не вірили в його святість. Вони намагалися перешкодити Ісусові розповідати про Царство Бога. Серед вождів того часу було багато таких, які ненавиділи Христа і бажали від Нього позбутися. Іуда, один з учнів Господа, вирішив передати Христа лукавим людям. Він підійшов до свого Вчителя і поцілував Його. Це був знак. Ісуса негайно взяли під варту. А Іуда за це отримав 30 срібних монет. Таким чином, він продав свого Вчителя.
Ісуса допитували перед синедріоном - вищим іудейським судом. Старійшини і судді шукали докази, щоб засудити Ісуса. Над ним знущалися, але він терпів.
Зрештою Його засудили на смертну кару. Це було страшна подія. Ісуса розіп'яли на хресті на горі Голгофа. Коли він помер, земля здригнулася, почали розпадатися скелі. Це сталося в п'ятницю. Тепер ми цей день називаємо Страсною П'ятницею. У цей скорботний день треба молитися.
На третій день після страждань, вночі у суботу, Господь Ісус Христос ожив, воскрес з мертвих. У неділю вранці прийшли жінки з пахощами, щоб змастити тіло Спасителя. Але замість Нього побачили Ангела. Він сповістив про Воскресіння Господнього: «Не бійтеся. Я знаю, ви шукаєте розп'ятого Ісуса. Але не слід шукати Живого серед мертвих. Він воскрес, як і обіцяв вам. Ідіть і розкажіть учням Ісуса, що Він воскрес з мертвих і чекає на них».
Радість охопила людей. З тих пір ми святкуємо Великдень - свято Воскресіння. Господь переміг смерть і показав, що для тих, хто в Нього вірить і живе згідно Його заповідей, немає ні смерті, ні пекла.
Готуючись до Великодня, люди сповнюються радості і віри. З Чистого Четверга починається улюблене дійство - розфарбовування і розпис яєць. У прості візерунки вкладено багато сенсу. Хвилясті лінії - це моря - океани. Круг - яскраве сонечко. За традицією, готові крашанки і писанки складали на свіжу пророслу зелень вівса, пшениці, а іноді - на ніжно-зелене листя салату, яке спеціально вирощували до свята. Соковита зелень і яскраві кольори великодніх яєць створювали святковий настрій.
А коли мама випікає паски, у всьому будинку стоїть солодкий аромат ванілі, родзинок - справжнього свята!
У ніч Воскресіння Христа відбувається святкове богослужіння. У кошиках несуть до церкви різні страви - паски, сир, масло, які символізують благополуччя, писанки і крашанки. В кошик кладуть сіль - символ мудрості. Урочиста процесія з півчим і священиком благословляє людей.
Повернувшись додому, люди розговляються - їдять смачну їжу після Великого посту. Багатий пасхальний стіл вважається символом небесної радості. На великодньому сніданку присутні найближчі родичі. А Господар підходить до гостей з побажаннями та словами «Христос воскрес!», а потім цілує кожного. Відповідати треба так: «Воістину воскрес!» Свячене яйце розрізають на стільки частин, скільки є присутніх осіб. На стіл ставлять свічку, як нагадування світлості цього дня.
Починати великодній сніданок обов'язково треба з паски. Починати великодній сніданок обов'язково треба з паски. Викидати не можна і крихти цього хліба, які впали на підлогу. Весь Світлий тиждень триває свято.

середу, 11 березня 2020 р.

Любі діти!
                                               
Карантин триватиме 
з 12 березня по 24 квітня 2020 року включно.

Продовжуємо навчання дистанційно.Не забувайте виконувати завдання, які розташовані на  ДИСТАНЦІЙНІЙ СТОРІНЦІ

БАЖАЮ ВСІМ ЗДОРОВ'Я!                                                    


неділю, 23 лютого 2020 р.


Масляна            М А С Л Я Н А

Масляна є одним з найстаріших свят слов'янських народів. Справжня забава, яка зберегла свої традиції в наші дні з язичницької культури. Цей смачне і неймовірно ситне свято триває цілий тиждень, який передує настанню Великого посту. Сьогодні Масляна є одним з церковних свят і називається ще Мясопустним або Сирним тижнем.

Назва свята «Масляна» пов'язана з тим, що в тиждень перед Великим постом з раціону харчування виключалися м'ясні продукти, а ось молочні ще вживати було можна, як і традиційні складові для приготування млинців: молоко, яйця, масло, сметана. У народі це свято асоціюється з смачними печеними млинцями та веселими гуляннями. Мета таких гамірних масових заходів полягала в тому, щоб розбудити весну від сну і прогнати геть зиму.

Частування
Перед майбутнім постом в масляний тиждень панував достаток найрізноманітніших смаколиків, головними з яких традиційно були млинці. Пекли їх на масляному тижні щодня, а особливо багато їх готували, починаючи з четверга. Саме рум'яні млинці своєю круглою формою за часів язичництва асоціювалися у людей з сонцем.

Різноманітні рецепти млинців були таємницею кожної господині і передавалися через покоління. У кожної газдині були свої фірмові інгредієнти, але в основному, млинці пеклися на основі пшеничного, вівсяного або кукурудзяного борошна. У тісто додавали різні продукти: вершки, масло, яблука, ікру, гарбуз або картоплю.

Традиції
Один з давньоруських звичаїв полягав у тому, що перший спечений млинець був за упокій усіх померлих родичів. Його традиційно віддавали убогим або залишали на підвіконні.

У неділю перед масляним тижнем традиційно провідували родичів, сусідів чи друзів, а також запрошували їх в гості. Саме в цей день за святковим столом можна було вживати м'ясо, останній раз перед Великим постом. Цю неділю називали м'ясною.

У п'ятницю було прийнято пригощати млинцями своїх зятів, які неодмінно відправлялися в гості в будинок тещі.

Розваги
У стародавні часи це свято не обходилося без катань на конях, а молоді хлопці старалися спеціально до Масниці обзавестися саньми і прокатати молодих дівчат. Молоді пари обов'язково брали участь у таких розвагах. Упряжки з кіньми з дзвониками і веселим сміхом вершників ганяли за годинниковою стрілкою навколо сіл, намагаючись розбудити природу і відлякати зиму.

Іншою поширеною розвагою було катання на санках з гір. Веселі спуски з поворотами і падіннями користувалися великою популярністю у молоді.

Діти та підлітки щодуху каталися на прикрашених гойдалках. Було прийнято влаштовувати цікаві та веселі ігри. У цей час старші хлопці та дівчата активно залицялися одне до одного і шукали собі наречених, щоб після Великодня зіграти весілля.

Якщо на Масляну ще лежав сніг, на гуляннях будувалися снігові містечка або фортеці. Потім різні групи учасників намагалися штурмом взяти сніжне укріплення супротивників. Цей процес супроводжувався веселою грою в сніжки.

Ближче до вечора традиційно розпалювалося велике багаття, на якому згоряло солом'яне опудало зими, що йде; до цього його весь день возили по вулицях. Опудало встановлювали в центрі багаття, всіляко жартували над ним і лаяли його. Навколо вогнищ водились веселі хороводи з піснями і танцями.

У наш час дуже добре збереглись ці стародавні світлі традиції на Західній Україні. Саме тому багато хто намагається провести масляний тиждень в Карпатах, де можна відчути національний колорит свята, покуштувати найсмачніше і ситне частування і самостійно взяти участь у гуляннях. Готель «Вежа Ведмежа» запрошує всіх на незабутню Масляну 2020 і обіцяє, що буде весело!






четвер, 13 лютого 2020 р.

пʼятницю, 31 січня 2020 р.

Шановні учні! Дайте відповіді на запитання.


История одного шедевра: «Свадебный марш» Мендельсона, навсегда ставший гимном для всех, кто нашел свою любовь 

История одного шедевра: «Свадебный марш» Мендельсона, навсегда ставший гимном для всех, кто нашел свою любовь

Без этой мелодии невозможно представить себе самый счастливый день жизни. Она – главная музыка свадьбы, называемая «Марш Мендельсона». Проходят десятилетия, а «Свадебный марш» не кажется кризисом жанра, и ему не спешат найти замену. Но мало кто знает, каким человеком был композитор, написавший ее, и был ли любим, и любил ли сам?
3 февраля 1809 года в Гамбурге в семье богатого банкира А. Мендельсона-Бартольди родился мальчик. Его назвали Якоб Людвиг Феликс. Феликс значит «счастливый». Жизнь, кажется, оправдывала это имя: все было к услугам одаренного ребенка, все давалось ему легко, словно игра: языки и литература, музыка и рисование, плавание и верховая езда.
Якоб Людвиг Феликс Мендельсон
Красивая внешность, богатство, блестящее образование и талант. Он владел этими «сокровищами», о которых многие лишь мечтали. Феликс с успехом мог бы стать математиком, юристом, филологом, художником, музыкантом. Но только музыка станет его жизнью.
В 17 лет Феликс Мендельсон пишет увертюру «Сон в летнюю ночь» и «просыпается» известным композитором. Через шестнадцать лет после своего первого счастливого взлета прусский король поручает ему написать музыку к этой комедии Шекспира. К своей юношеской увертюре Феликс добавляет ряд номеров, среди которых и «Свадебный марш», сделавший его имя бессмертным.
Феликс Мендельсон выступает как пианист, дирижирует, интерпретирует музыкальные произведения, сочиняет музыку. Но сердце музыканта свободно. Легкие влюбленности быстро проходят. И ему начинается казаться, что большая любовь никогда не случится в его благополучной жизни.
В конце октября 1830 года Феликс отправляется в Италию: эта страна всегда дарила ему вдохновение. Сочная зелень садов и виноградников, освещенных теплыми лучами солнца, и высокое безоблачное небо. «Как гармонично вписываются в колорит природы итальянские женщины в ярких нарядах с цветами в волосах!», - восторгался Мендельсон.
Сначала была Венеция. Потом Рим. Здесь он напишет «Итальянскую симфонию», и именно здесь в его воображении возникнет образ любимой женщины. Феликс совершает долгие прогулки по окрестностям Рима и любуется пейзажами. Он часто бывает в Ватикане. Однажды в зале одного из музеев Феликс Мендельсон остановился около картины Николы Пуссена «Святая Сесилия».
Никола Пуссен. Святая Сесилия
Покровительница музыки была изображена у клавикорда. Она наигрывала какую-то мелодию, которую внимательно слушали девочка и мальчик. Ласковый взгляд был обращен на двух танцующих купидонов, третий - парил над ними. Он долго смотрел на эту прекрасную женщину и был уверен, что она олицетворяет благородство, гармонию, красоту.
Покидая Ватикан, Феликс полушутя сказал себе, что когда-нибудь он обязательно встретит такую Сесилию и она станет его женой. Безмятежное лицо Святой Сесилии будет сниться ему долгие пять лет. Светлое видение тускнело под волнами новых жизненных впечатлений, но не исчезало. Оно воскресло неожиданно и воплотилось в образе прекрасной девушки. Эту встречу, предопределенную им самим, подарит летний вечер во Франкфурте-на-Майне. Феликс приехал сюда совершенно случайно, чтобы заменить заболевшего друга, который работал дирижером в «Музыкальном обществе Святой Сесилии».
Мендельсон и группа молодых людей, любителей хоровой музыки, отправились музицировать в лес. Зеленая лужайка стала импровизированной сценой, над которой куполом сплетались кроны вековых деревьев. Неподвижный теплый воздух, запах цветущих растений, звуки музыки создавали сказочную атмосферу. Звучала здесь и «Песня жаворонка» Мендельсона.
Когда темнота окутывала лес, вся поляна осветилась огнями факелов, фонарей, свечей, и последовал веселый ужин на траве. Феликс заметил, что недалеко от него сидит девушка. У нее было красивое лицо с правильными чертами, окаймленное локонами. Композитор не мог оторвать от него взгляд. Но не только очарование девушки притягивало Феликса. Этот образ будил воспоминание, давно живущее в его сердце. Даже черты лица казались знакомыми. Пикник подходил к концу, а Феликс, как завороженный, наблюдал за незнакомкой. Он боялся, что девушка исчезнет, и ее имя навсегда останется тайной. Через десять минут Мендельсон был представлен. Услышав, что ее зовут Сесилия Жанрено, он вздрогнул. Это был перст судьбы.
Сесиль, как на французский манер звали ее дома, происходила из уважаемой семьи старожил города. В салоне госпожи Жанрено, вдовы проповедника франко – протестантской общины и матери семнадцатилетней Сесиль, всегда собиралось изысканное общество. Феликс все чаще отказывается от встреч с друзьями и знакомыми, меньше работает, не отвечает на самые заманчивые светские приглашения. Он хочет только одного: быть гостем дома Жанрено и больше времени проводить с Сесиль.
Но все-таки Феликс старательно пытается не выдавать нахлынувших чувств и только старому другу Фердинанду Хиллеру постоянно говорит о ее красоте и признается в том, какое счастье видеть Сесиль. Феликс Мендельсон, этот блестящий молодой мужчина, влюблен! Эта новость облетает весь Франкфурт, и только Сесиль наивно не догадывается об этом и также скрывает от всех свои чувства.
Сесилия Шарлотта Софи Жанрено
Однако вскоре Мендельсон должен был уехать в Голландию. Узнав от него о предстоящей разлуке, Сесиль погрустнела. Набравшись храбрости, Феликс спросил, будет ли она помнить его? Она ничего не ответила, но взгляд голубых глаз был красноречивее любых слов. Феликс покидал Германию окрыленным. Но путешествие оказалось нелепой затеей. Он не замечает красоты Голландии, напротив его раздражает абсолютно все: и пейзажи, и Гаага, и море, и врачи, прописавшие ему не менее двадцати купаний. Как можно жить без сердца, если оно осталось рядом с любимой Сесиль?
После возвращения в сентябре без всякого промедления Феликс делает предложение и вновь уезжает. Его жизнь давно расписана по дням и часам: в это время в Лейпциге начинается концертный сезон, на котором он выступает как пианист и дирижер. Он не присутствует даже на празднике в честь их помолвки, устроенном дедом Сесиль.
В марте 1837 года наконец-то состоялась свадьба. Венчание прошло в протестантской церкви Франкфурта. Сесиль и Феликс были счастливы. Сестра Фанни так и окрестила молодую пару «Фелисии» - счастливые. Свадебное путешествие они провели в Шварцвальде и на берегах Верхнего Рейна. В горах таял последний снег, и пробивалась первая зелень. Они гуляют по живописным окрестностям, делают зарисовки, ведут дневник. Феликс много сочиняет. Любовь, уединение, красота – наслаждение первых дней совместной жизни.
В октябре молодая пара поселяется в Лейпциге в собственном доме с видом на поля и лес. Вскоре он наполнится звонкими детскими голосами. В 1838 году Сесиль подарила мужу первенца Карла Вольфганга Павла. В 1839 году родилась Мари, в 1841-м - Пауль, в 1843-м – Феликс и в 1845-м – Лили. Каждый раз, когда в семье рождался ребенок, Мендельсон выделял значительную сумму для помощи нуждающимся молодым матерям. Одинокая жизнь Феликса Мендельсона-Бартольди кончилась.
«Я живу так покойно, как только можно мечтать. Жена, дети благополучны, работы полно – чего же лучшего может желать человек? Я ничего другого у неба не прошу», - писал он другу. Рядом с ним была его муза и мать его детей - Сесиль. Их любовь хранила Святая Сесиль, загадочно улыбавшаяся с полотна старого мастера, предсказывая счастье. И «Свадебный марш» Мендельсона навсегда стал гимном для всех, кто нашел свою любовь.
Всемирно признанный «Свадебный марш» Феликса Мендельсона-Бартольди был написан в 1843 году для спектакля Вильяма Шекспира «Сон в летнюю ночь», премьера которого состоялась в Потсдаме 14 октября того же года, однако большой известности тогда не получил. Лишь через пятнадцать лет произошло событие, которое стало для этого сочинения судьбоносным.
В качестве же свадебного гимна первый раз был использован во время венчания Дороти Кэрью и Тома Дэниэла в церкви Св. Питера в Тивертоне (Великобритания) 2 июня 1847 года. Но настоящую популярность марш обрел после того, как прозвучал на свадьбе английской принцессы и прусского кронпринца 25 января 1858 года.
19 мая 1857 года прусский двор и Букингемский дворец объявили о свадьбе Английской принцессы Виктории Саксен-Кобург-Готской и кронпринца Пруссии Фридриха III, 8-ого короля Пруссии.
Кронпринц Пруссии Фридрих III
Несмотря на юный возраст, принцесса Виктория серьезно отнеслась к подготовке свадебного торжества. Английская принцесса сама утверждала предложенные ей композиции цветов, меню, фасон платья и свадебную церемонию. Сама же выбирала и музыку.
Невеста Фридриха принцесса Виктория в 1867 году
Она лично выбрала два марша. Под один из них в памятный день 25 января 1858 года отец повел юную невесту к алтарю. Это был «Свадебный хор» из оперы Вагнера «Лоэнгрин». А из церкви, после венчания, супруги выходили под торжествующие звуки увертюры Мендельсона из пьесы «Сон в летнюю ночь».
С этого дня марш Мендельсона обрел мировую славу и утвердился в качестве свадебного марша во время бракосочетания. Судьба «Свадебного хора» Вагнера сложилась менее удачно, но это уже другая история…