МЕТОДИЧКА ТЕАТРАЛА. ЯК ПІТИ ДО ТЕАТРУ І НЕ ЗГАНЬБИТИСЬ

МЕТОДИЧКА ТЕАТРАЛА. ЯК ПІТИ ДО ТЕАТРУ І НЕ ЗГАНЬБИТИСЬ

У будь-якому товаристві важливо не тільки і не стільки те, як ми одягнені, скільки те, чи вміємо ми бути інтелігентними глядачами і дотримуватися певних правил етикету.
Нас в ProТеатр, як і всіх, дуже дратують люди, які не вимикають звук мобільного під час вистави або концерту. Але є і менш очевидні правила. Ми вже почали їх вивчати. Перевірте і себе, чи знаєте ви їх всі.

·                   Щодо одягу в кожному театрі діють свої правила. Наприклад, щоб потрапити в партер Віденської опери, необхідно дотриматись вечірнього дрес-коду. При цьому потрапити на балкон можна в будь-якому одязі.

·                   Непристойно викликати артиста оплесками, якщо запізнення становить всього 5 хвилин. Така поведінка демонструє крайню невихованість глядача. А тривала затримка вистави або концерту найчастіше пов'язана з якимось форс-мажором. Швидше за все, організатори вже вирішують цю проблему.

·                   Можна знайти чимало історій про те, як, наприклад, найдраматичніший монолог було зірвано шелестінням фантика або надривним кашлем одного з глядачів. Це зводить нанівець зусилля акторів, який старанно вів глядачів до цього моменту. Артисти дуже цінують публіку, яка не шумить.

·                   У великих театрах існують свої правила вручення квітів артистам. Наприклад, там, де є оркестрова яма, співробітники найчастіше збирають букети і потім самі виносять їх артистам. У такому випадку краще вкласти записочку з ім'ям того, для кого букет призначається. Якщо ви йдете в театр за кордоном, також має сенс поцікавитися його правилами.
Наприклад, в деяких театрах прийнято відправляти квіти акторові за куліси ще перед початком вистави. Особисто квіти теж вручаються, але це не вважається безпечним для акторів і менш поширене за кордоном (в основному на прем'єрних виставах і спектаклях з єдиною головною роллю). Був випадок, одного разу після вистави «Людина-слон» глядач, що вручав квіти, замахнувся на Девіда Боуї ножем.

·                   Не варто бігти в гардероб, не дочекавшись поклону артистів (якщо, звичайно, спектакль сподобався). Вам може здаватися, що ніхто не помітить, але зі сцени артистам видно пересування людей в партері. Це може зачепити їх, оскільки так ви виказуєте неповагу до їх праці.

·               Вважається хорошим тоном прибувати до театру не пізніше ніж за 30-45 хвилин до початку, щоб був час залишити одяг у гардеробі і причепуритися.

·                   Якщо ви запізнилися на виставу, то заходити до зали можна лише під час антракту. Якщо на концерт – увійти до залу можна тільки між номерами під час оплесків. А ось аплодувати між частинами великого твору, наприклад сонати або симфонії, - моветон. Якщо ви не впевнені, закінчилася лише частина або весь твір, не починайте плескати першим.

·                   Артисти будуть дуже вдячні, якщо ви будете сприймати те, що відбувається, з належним ентузіазмом. Чим більша віддача від глядача, тим більше позитивне враження залишиться у всіх. Тому в театрі не соромтеся виявляти емоції: сміятися там, де смішно, і навіть пустити сльозу, якщо артистам вдалося вас зворушити. Не забувайте: бонус живої вистави в тому, що глядачі теж впливають на її успіх.

Історія українця, який став одним із найкращих художників ХІХ століття

Його звикли називати російським художником, значно применшуючи вплив України. Це Ілля Рєпін.

Народився Рєпін у Харківській губернії і прожив на українських землях 20 років. Саме тут спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи. Талант був очевидний, тож сім’я вирішує відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі. Так юнак з провінції стає її кращим випускником.

Після мандрів старою Європою, його тягне у рідне містечко Чугуїв. Тут пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт. Протягом усього життя Рєпін постійно повертатиметься до українських мотивів. Це й вечорниці, українські жінки і козаки. Останні прославлять художника особливо, а саме робота “Запорожці пишуть лист турецькому султану”.

Задум з’явився у 34 роки, а реалізувати вдалось тільки у 47. Художник ретельно підійшов до справи – вивчав козацьку зброю і одяг, постійно радився з українським істориком Яворницьким і ще довше шукав моделей. Вони тут непрості. Картину придбав імператор Олександр III за 35 тисяч рублів – просто гігантську суму.

Українські сліди бачимо й в іншій культовій роботі “Не чекали”. Якщо придивитися до картин на стіні, то помітимо портрет Шевченка. Рєпін любив вірші українського кобзаря. Коли вперше з’явилася ідея поставити йому в Києві пам’ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет.

Образ самого художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його дому висіла табличка “Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі.” Посеред їдальні стояв круглий стіл з рухомою серцевиною, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили їм щось подати. А ще, будь-якої пори року художник спав при відчинених вікнах. У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи.

Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю.

В останні роки життя, коли художник вже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків.

Джерело: uapost.us

Історія українця, який став одним із найкращих художників ХІХ століття

Поділитись у Facebook 12359

1 жовтня.

Міжнародний день музики

Музика одна з прекрасних естетичних цінностей людства. Вона сприяє гармонізації нашого загального світовідчування, виступає інструментом самовираження і натхнення, служить джерелом непередаваних відчуттів і емоцій.

За даними проекту DilovaMova.com, вперше Міжнародний день музики провели 1-го жовтня 1975-го року. Засновником цього прекрасного Дня виступила Міжнародна музична рада (IMC) при всесвітній і поважній організації ЮНЕСКО. На 15-й Генеральній асамблеї IMC, проведеної в 1973-му році в Швейцарії, місто Лозанна, було прийнято відповідне рішення. Серед ініціаторів Міжнародного дня музики були присутні багато музикантів і композиторів, наприклад, Дмитро Дмитрович Шостакович, діячі міжнародних музичних організацій і товариств. Сер Ієгуді Менухін, голова IMC і його заступник Борис Ярустовський, звертаючись з листом до членів Міжнародної музичної ради 30-го листопада 1974-го року і окреслюючи цілі цього Дня для міжнародного співтовариства, підкреслювали важливість реалізації властивих ЮНЕСКО і всій світовій спільноті ідеалів миру і дружби між усіма народами, обмін досвідом та розвиток культур, взаємне поважне ставлення до різноманітних естетичних цінностей один одного, а також активне поширення музичного мистецтва для всіх верств суспільства в цілому.

З музикою наше людство знайоме з давніх часів. На світі знайдеться небагато людей, які зовсім байдужі до музики. Це мистецтво має величезний потенціал і багатьом композиторам донині вдається виражати через неї не тільки стан своєї власної душі, але й передавати атмосферу навколишнього, повного почуттів і переживань складного внутрішнього світу взаємин людини і природи. Вона скрашує життя людей, змушує їх радіти і співпереживати, відкриваючи двері в прекрасний світ звуків і коливань наших власних струн душі.

Щорічно, цей Всесвітній день, День прекрасного і дивовижного світу музичного мистецтва відзначається проведенням чудових концертів та концертних програм, за участю кращих художніх колективів, музикантів та артистів. Повсюдно звучать безцінні твори і шедеври, що стали надбанням світової музичної культури. Музика ніколи не старіє, вона дозволяє нам доторкнутися не тільки до часів їх авторів, але і заглянути в наше майбутнє, відчути автентичність цього моменту. З Міжнародним днем музики!

В Іспанії в середні століття всякий твір, написаний романською мовою (так називалася тоді іспанська), а не латинською – офіційною мовою католицької церкви, називали романом. Вірші, покладені на музику, на відміну від латинських співів стали називати романсами.

Як музичний жанр, романс розширив згодом свої рамки, наповнився любовним, жартівливим, сатиричним змістом. Потім з’явилися різновиди романсу: елегія, балада, драматичний монолог. Всі вони глибоко і тонко передають душевний світ людини і широке коло явищ дійсності.

Чим відрізняється романс?

У ньому використовуються більш складні засоби виразності і більш складні форми, ніж проста куплетна форма, яка є характерною для пісні. Композитор прагне передати точні інтонації поетичного мовлення і відобразити всю низку ліричних образів і настроїв, тоді як у пісні різні віршовані строфи співаються на одну мелодію, яка повторюється багато разів, – куплет, а в приспіві повторюються одні й ті ж слова.

Пісню можна співати з супроводом і без нього. Романс ніколи не виконується без інструментального супроводу, тому що інструментальна партія разом з мелодією не тільки передає зміст тексту, а й поглиблює його, приймає участь у створенні музичного образу.

Музика чітко слідує за змістом вірша, вона чуйно відгукується на кожний настрій, на кожну фразу. Неймовірно співучу мелодію неможливо відокремити від фортепіанного супроводу – разом вони представляють єдине художнє ціле.

Ви, напевно, зрозуміли, що в романсі завжди є образ, «драматичне зерно», як кажуть співаки, і кожний виконавець повинен не тільки зрозуміти думки і почуття, закладені в романсі, але ще і знайти особливі інтонації і фарби для того, щоб музичний зміст став зрозумілий слухачам, схвилював би їх.

Палітра образів романсу

Однак романс це не завжди ліричний твір, наповнене тільки особистими почуттями і переживаннями. Досягненням російських композиторів (Даргомижського, Мусоргського, Бородіна та інших) є розширення рамок романсу, перетворення його в музичний твір гострого соціального змісту.

Чудово передані картини природи, мотиви східної поезії, роздуми про мистецтво в романсах Н. А. Римського-Корсакова. Понад ста романсів написав П. І. Чайковський. Серед них: «То було ранньою весною», «Посеред шумного балу», «Розчинив я вікно», «Ніч», «Ми сиділи з тобою» та інші. Оспівуючи силу і шляхетність людських почуттів, красу і могутність природи, з якою нерозривно пов’язана людина, романси Чайковського стали одним з найбільш значних досягнень світової музики і культури в цілому.

Радянський романс продовжив обидві лінії класичного романсу – і ліричну, і соціальну. Теми його різноманітні. Це і людські переживання в романсах Д. Шостаковича на вірші Е. Долматовского, на вірші японських поетів, О. Пушкіна та М. Лермонтова: романси С. Прокоф’єва і В. Шебаліна на вірші О. Пушкіна; Ан. Александрова на вірші С. Щіпачова. Картини природи відбиті в чудових романсах Г. Свиридова на вірші О. Пушкіна. Тема боротьби за мир відображена в романсах Г. Свиридова «Голос з хору» на вірші О. Блока, Ан. Александрова «За Батьківщину» на вірші М. Ісаковського, Н. Тихонова, М. Матусовського.

Великий внесок у розвиток радянської вокальної музики внесли композитори союзних і автономних республік Ф. Аміров, О. Тактакішвілі, А. Молдибаєв. Г. Майборода, Н. Жиганов, К. Караєв, А. Баланчівадзе, М. Ашрафі, Е. Капп і багато інших.

В сучасні роки композитори не відмовилися від жанру романсу, проте його популярність не настільки велика, як раніше.

Дайте відповіді на запитання вікторини.