пʼятниця, 28 грудня 2018 р.

Історія українця, який став одним із найкращих художників ХІХ століття

Його звикли називати російським художником, значно применшуючи вплив України. Це Ілля Рєпін.
Народився Рєпін у Харківській губернії і прожив на українських землях 20 років. Саме тут спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи. Талант був очевидний, тож сім’я вирішує відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі. Так юнак з провінції стає її кращим випускником.
Після мандрів старою Європою, його тягне у рідне містечко Чугуїв. Тут пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт. Протягом усього життя Рєпін постійно повертатиметься до українських мотивів. Це й вечорниці, українські жінки і козаки. Останні прославлять художника особливо, а саме робота “Запорожці пишуть лист турецькому султану”.
Задум з’явився у 34 роки, а реалізувати вдалось тільки у 47. Художник ретельно підійшов до справи – вивчав козацьку зброю і одяг, постійно радився з українським істориком Яворницьким і ще довше шукав моделей. Вони тут непрості. Картину придбав імператор Олександр III за 35 тисяч рублів – просто гігантську суму.
Українські сліди бачимо й в іншій культовій роботі “Не чекали”. Якщо придивитися до картин на стіні, то помітимо портрет Шевченка. Рєпін любив вірші українського кобзаря. Коли вперше з’явилася ідея поставити йому в Києві пам’ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет.
Образ самого художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його дому висіла табличка “Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі.” Посеред їдальні стояв круглий стіл з рухомою серцевиною, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили їм щось подати. А ще, будь-якої пори року художник спав при відчинених вікнах. У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи.
Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю.
В останні роки життя, коли художник вже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків.
Джерело: uapost.us
Історія українця, який став одним із найкращих художників ХІХ століття

понеділок, 1 жовтня 2018 р.

1 жовтня.

Міжнародний день музики

Музика одна з прекрасних естетичних цінностей людства
Музика одна з прекрасних естетичних цінностей людства. Вона сприяє гармонізації нашого загального світовідчування, виступає інструментом самовираження і натхнення, служить джерелом непередаваних відчуттів і емоцій.
За даними проекту DilovaMova.com, вперше Міжнародний день музики провели 1-го жовтня 1975-го року. Засновником цього прекрасного Дня виступила Міжнародна музична рада (IMC) при всесвітній і поважній організації ЮНЕСКО. На 15-й Генеральній асамблеї IMC, проведеної в 1973-му році в Швейцарії, місто Лозанна, було прийнято відповідне рішення. Серед ініціаторів Міжнародного дня музики були присутні багато музикантів і композиторів, наприклад, Дмитро Дмитрович Шостакович, діячі міжнародних музичних організацій і товариств. Сер Ієгуді Менухін, голова IMC і його заступник Борис Ярустовський, звертаючись з листом до членів Міжнародної музичної ради 30-го листопада 1974-го року і окреслюючи цілі цього Дня для міжнародного співтовариства, підкреслювали важливість реалізації властивих ЮНЕСКО і всій світовій спільноті ідеалів миру і дружби між усіма народами, обмін досвідом та розвиток культур, взаємне поважне ставлення до різноманітних естетичних цінностей один одного, а також активне поширення музичного мистецтва для всіх верств суспільства в цілому.
З музикою наше людство знайоме з давніх часів. На світі знайдеться небагато людей, які зовсім байдужі до музики. Це мистецтво має величезний потенціал і багатьом композиторам донині вдається виражати через неї не тільки стан своєї власної душі, але й передавати атмосферу навколишнього, повного почуттів і переживань складного внутрішнього світу взаємин людини і природи. Вона скрашує життя людей, змушує їх радіти і співпереживати, відкриваючи двері в прекрасний світ звуків і коливань наших власних струн душі.
Щорічно, цей Всесвітній день, День прекрасного і дивовижного світу музичного мистецтва відзначається проведенням чудових концертів та концертних програм, за участю кращих художніх колективів, музикантів та артистів. Повсюдно звучать безцінні твори і шедеври, що стали надбанням світової музичної культури. Музика ніколи не старіє, вона дозволяє нам доторкнутися не тільки до часів їх авторів, але і заглянути в наше майбутнє, відчути автентичність цього моменту. З Міжнародним днем музики!

субота, 29 вересня 2018 р.

В Іспанії в середні століття всякий твір, написаний романською мовою (так називалася тоді іспанська), а не латинською – офіційною мовою католицької церкви, називали романом. Вірші, покладені на музику, на відміну від латинських співів стали називати романсами.
Як музичний жанр, романс розширив згодом свої рамки, наповнився любовним, жартівливим, сатиричним змістом. Потім з’явилися різновиди романсу: елегія, балада, драматичний монолог. Всі вони глибоко і тонко передають душевний світ людини і широке коло явищ дійсності.

Чим відрізняється романс?

Вокальна музика
У ньому використовуються більш складні засоби виразності і більш складні форми, ніж проста куплетна форма, яка є характерною для пісні. Композитор прагне передати точні інтонації поетичного мовлення і відобразити всю низку ліричних образів і настроїв, тоді як у пісні різні віршовані строфи співаються на одну мелодію, яка повторюється багато разів, – куплет, а в приспіві повторюються одні й ті ж слова.
Пісню можна співати з супроводом і без нього. Романс ніколи не виконується без інструментального супроводу, тому що інструментальна партія разом з мелодією не тільки передає зміст тексту, а й поглиблює його, приймає участь у створенні музичного образу.
Музика чітко слідує за змістом вірша, вона чуйно відгукується на кожний настрій, на кожну фразу. Неймовірно співучу мелодію неможливо відокремити від фортепіанного супроводу – разом вони представляють єдине художнє ціле.
Ви, напевно, зрозуміли, що в романсі завжди є образ, «драматичне зерно», як кажуть співаки, і кожний виконавець повинен не тільки зрозуміти думки і почуття, закладені в романсі, але ще і знайти особливі інтонації і фарби для того, щоб музичний зміст став зрозумілий слухачам, схвилював би їх.

Палітра образів романсу

Різноманітні образи у романсах
Однак романс це не завжди ліричний твір, наповнене тільки особистими почуттями і переживаннями. Досягненням російських композиторів (Даргомижського, Мусоргського, Бородіна та інших) є розширення рамок романсу, перетворення його в музичний твір гострого соціального змісту.
Чудово передані картини природи, мотиви східної поезії, роздуми про мистецтво в романсах Н. А. Римського-Корсакова. Понад ста романсів написав П. І. Чайковський. Серед них: «То було ранньою весною», «Посеред шумного балу», «Розчинив я вікно», «Ніч», «Ми сиділи з тобою» та інші. Оспівуючи силу і шляхетність людських почуттів, красу і могутність природи, з якою нерозривно пов’язана людина, романси Чайковського стали одним з найбільш значних досягнень світової музики і культури в цілому.
Радянський романс продовжив обидві лінії класичного романсу – і ліричну, і соціальну. Теми його різноманітні. Це і людські переживання в романсах Д. Шостаковича на вірші Е. Долматовского, на вірші японських поетів, О. Пушкіна та М. Лермонтова: романси С. Прокоф’єва і В. Шебаліна на вірші О. Пушкіна; Ан. Александрова на вірші С. Щіпачова. Картини природи відбиті в чудових романсах Г. Свиридова на вірші О. Пушкіна. Тема боротьби за мир відображена в романсах Г. Свиридова «Голос з хору» на вірші О. Блока, Ан. Александрова «За Батьківщину» на вірші М. Ісаковського, Н. Тихонова, М. Матусовського.
Великий внесок у розвиток радянської вокальної музики внесли композитори союзних і автономних республік Ф. Аміров, О. Тактакішвілі, А. Молдибаєв. Г. Майборода, Н. Жиганов, К. Караєв, А. Баланчівадзе, М. Ашрафі, Е. Капп і багато інших.
В сучасні роки композитори не відмовилися від жанру романсу, проте його популярність не настільки велика, як раніше.

пʼятниця, 30 березня 2018 р.

Марш Фанні Мендельсон
Марш Фанні МендельсонФото: jewish.ruМарш Фанні Мендельсон
Батько вирішив, що їй краще стати гарною дружиною, ніж «музиканткою». І навіть її брат, Фелікс Мендельсон, вважав, що це пляма на репутації сім'ї. Її твори звучали на найбільших концертах і були визнані першими особами імперій - ось тільки виконувалися вони її братом і ... за його авторством.
Всі вчителі музики твердили, що Фелікс Мендельсон талановитий, але ось його сестра Фанні - дійсно щось особливе.
Фортепіанне тріо і кілька пісень, видані посмертно, - довгий час вважалося, що цим і обмежується її композиторська діяльність. Адже за рояль вона сідала виключно для близьких, граючи зі сцени заснованого нею музичного салону у власному особняку. Лише кілька разів за її життя траплялися виступи не перед домашньою публікою. Яким щастям для неї було бачити їхні захоплені очі і чути оплески. Можливо, спогади про них і не давали остаточно згаснути її впевненості в собі.
Тим часом її твори звучали на найбільших концертах і були схвалені першими особами імперій - ось тільки виконувалися вони її братом і за його авторством. Для неї це була одна з небагатьох можливостей донести широкому слухачеві свою музику. З братом у неї були дуже теплі відносини, але навіть він не підтримував її в бажанні вказувати своє ім'я як автора мелодій. А вже грати самій - про це не було й мови. Адже це пляма на репутації сім'ї! Люди вирішать, що вона, дочка заможного німецького банкіра, концертує за плату.
Та й татко давно поставив крапку в цьому питанні, коли у відповідь на її бажання займатися музикою написав листа: «Те, що ти написала про заняття музикою - по відношенню і в порівнянні з Феліксом, - правильно обдумано і виражено. Але ... Для нього, можливо, музика стане професією, в той час як для тебе - тільки орнаментом, ніколи основою для буття. Тому ми пробачимо йому деякі амбіції і жагу успіху, адже ти завжди в цьому відношенні була розумна. І радість з приводу отриманих ним похвал доводить, що ти б заробила таке ж підтвердження, якщо була б на його місці. Тож не змінюй цим почуттям і лінії поведінки; вони притаманні жінкам, а тільки те, що є істинно жіночим, прикрашає твою стать».
Отримавши від батька більш ніж вичерпну відповідь, яка підкреслювала, що музика - не жіноча справа, Фанні Мендельсон на довгі роки так і залишилася в тіні свого брата.
Як відомо, в родині гамбурзького банкіра Абрахама Мендельсона і його дружини Леї було четверо дітей. Фанні була старшою, народившись в 1805 році, через чотири роки з'явився на світ Фелікс, потім Ребекка і Пауль. Першим учителем музики для дітей стала сама Лея, всі разом вони часто музицировали, але феноменальну пам'ять, слух і сприйнятливість до навчання мали лише Фанні і Фелікс. Обидва почали брати уроки фортепіано у віці шести років, і Фанні багато в чому лідирувала - всі тільки і говорили про її надзвичайну обдарованість. Вони займалися у одних і тих же вчителів: в Парижі кілька місяців у мадам Mарі Біжо де Морог, якою захоплювався сам Бетховен, в Німеччині їх навчали Людвіг Бергер і Карл Цельтер.
Брат з сестрою весь час проводили разом - грали, обговорювали, вигадували свої перші невеликі твори. Їх спільне навчання тривало до 15-річчя Фанні, поки батько не повідомив їй, що відтепер вона повинна потурбуватися про те, що дійсно важливо для дівчини - готуватися до ролі дружини і матері, адже музично обдарованих жінок на той час серйозно не сприймали.
І в листопаді 1821 року знайомитися з великим Гете до Веймара у супроводі свого вчителя Карла Цельтера поїхав лише 12-річний Фелікс. Хоча ще за два роки до цього Цельтер писав Гете про Фанні: «У Авраама Мендельсона чудові діти, а старша дочка - дійсно щось особливе».
Але підкорювати Олімп відправився Фелікс, а Фанні задовольнялася лише листами брата з розповідями, з ким він познайомився, де був, що грав і куди відправився. Вона розпитувала його про всі деталі, а він дуже докладно відповідав їй. Їх листи збереглися і свідчать про прекрасний літературний стиль обох.
У листах першого періоду Фанні, неодноразово жартома, називає молодшого брата «син мій», а він відповідає їй як своїй наставниці. З особливою цікавістю Фанні розпитувала його тоді про Гете, адже вона любила й читала його все життя. А в момент першого спілкування брата з Гете вона передала через Фелікса ноти своїх пісень на його вірші. Гете вони дуже сподобалися, і відомий випадок, коли в майбутньому він вже сам написав вірш під написану Фанні мелодію.
Втім, писала Фанні пісні і на вірші Гейне, Уланда, Ейхендорфа. Але відзначала в своїх щоденниках: «... з тих пір як Ребекка закинула спів, мої пісні лежать невідомі і незатребувані».
Слава Фелікса між тим росла, за нею все більше занурювалася в тінь Фанні, при цьому брала активну участь у всіх починаннях брата. Наприклад, збереглося листування з її рекомендаціями щодо «Страстей за Матфеєм». Фелікс Мендельсон виконав цей твір першим після смерті Баха, і це принесло йому величезну популярність. Листи Фанні були наповнені захопленням від таланта брата: «Ти наша альфа і омега, і все, що між ними. Ти - наша душа, і наше серце, і наша голова. Ти - наш Фенікс!».
Свої ж твори вона виконувала лише під дахом рідної домівки. У своєму власному будинку, який з'явився у неї в 1829 році після заміжжя, для її творчості був виділений окремий зал. Вона могла запрошувати туди музикантів з придворної капели, влаштовуючи домашні концерти, які втім мало чим відрізнялися від справжніх. Багато в чому це була заслуга чоловіка, придворного художника Вільгельма Гензеля, який щиро підтримував її талант і бажав його просування.
Їхній шлях до вінця були важким. Один одного вони покохали ще за сім років до весілля, але статки Гензеля тоді були нестабільні, і батьківського благословення Фанні не мала до тих пір, поки обранець не отримав місце в Академії витончених мистецтв. Причому в цьому випадку рішення до останнього залишалося за матір'ю Фанні, з якою і вів переписку коханий, просячи дозволу на їх союз.
Лея ж була занадто прямолінійною, відповідаючи йому: «... смію сподіватися, що ми виховали дочку таким чином, що вона не буде ласою на матеріальні блага. Але з іншого боку, мені б хотілося знати, що майбутнє її забезпечене ... Я вийшла заміж, коли у нареченого мого не було капіталу. Але він, знаючи, що я не стану дружиною простого клерка, заснував свій майбутній банк».
Всі негаразди, що передували заміжжю, забулися у щасливому шлюбі в повній гармонії. Фанні народила сина, названого Себастьяном Людвігом Феліксом - на честь трьох її найулюбленіших композиторів. А її побоювання, що заміжжя позбавить її можливості складати музику, розвіялися вже наступного дня після весілля, коли Гензель поклав перед нею чистий нотний аркуш і залишив одну за піаніно, наказавши всім не відволікати його дружину.
Все тому, що напередодні він чув її твори, написані буквально за один вечір. До весілля Фанні брат Фелікс повинен був написати музику для органу, але не встиг цього зробити через хворобу (він випав в Лондоні з кабріолета і вивихнув ногу).
Тоді Фанні написала сама прелюдії для органу - фа мажор і соль мажор: одну для входу, іншу - для виконання після завершення обряду. Це при тому, що органу її не вчили, вона просто була присутня на уроках органу для Фелікса.
Відомо, що ще до її весілля, в 1827 році, в своїй збірці пісень Мендельсон опублікував три пісні Фанні під своїм ім'ям. Ще через три роки - як мінімум, ще три мелодії Фанні під своїм ім'ям.
Скільки ж всього композицій отримав Фелікс Мендельсон від сестри - достеменно невідомо. Але, наприклад, коли в 1842 році, насолодившись «Італійською піснею», королева Вікторія обсипала Фелікса компліментами, він зізнався, що авторство цієї чарівної музики належить його сестрі.
Ці та подібні моменти викликають суперечки щодо творчості Мендельсона. Хтось сприймає видання Феліксом творів сестри під своїм ім'ям як спробу уберегти Фанні від можливого провалу. Інші - що всі твори, вони складали разом.
Фактом залишається лише те, що за життя Фанні були опубліковані лише кілька збірок її творів. Після успіху першої з них Фелікс писав матері: «Ви переконуєте її публікувати далі, а я не можу, тому що це суперечить моїм думкам і переконанням ... І Фанні не має до авторства ні бажання, ні професії - це занадто багато для жінки, обов'язки якої - дбати про будинок і не думати ні про публіку, ні про музичний світ, ні навіть про музику, поки перша робота не буде виконана».
Своєї думки Фелікс не змінить і надалі. Звичайно, Фанні буде продовжувати писати і, слідуючи волі чоловіка, потай від брата випустить ще кілька своїх творів. Але вона також продовжить вважати себе всього лише аматором. Незадовго до смерті вона напише: «Мій дорогий Фелікс ... його гра, на мій погляд, стала ще кращою. Яким пихатим і претензійним виглядає аматорство в порівнянні зі справжнім мистецтвом. Якщо я до сих пір не кинула своїх занять, то тільки через те, що, з одного боку, коли Фелікс далеко, я не відчуваю себе такою дурепою; з іншого боку, мій чоловік був би дуже засмучений ... Сам по собі дилетант - явище жахливе, а автор-жінка - ще більш жалюгідніше, але коли обидві ці якості зібрані воєдино - звичайно, це справжній кошмар!»
Їй стало зле на одній з репетицій ораторії Фелікса «Вальпургієва ніч» у травні 1847 року. Несподівано почало віднімати руки прямо під час гри, вона втратила свідомість і померла через кілька годин. Ледве встигнувши завершити свій скрипковий концерт «Ревіем по Фанні», через кілька місяців помер і Фелікс Мендельсон.
Практично на півтора століття Фанні загубилася серед великих композиторів. Лише в середині минулого століття до дослідження її творчості проявили належний інтерес, і сьогодні відомо близько 500 її творів. Це і органні прелюдії, і драматичні п'єси для сопрано і оркестру, фортепіанні і струнні квартети, кілька кантат і багато іншого.
З її ліричних п'єс для фортепіано найбільш відомий цикл з 12 мініатюр «Рік». Його Фанні Мендельсон склала всього за чотири місяці в якості подарунка чоловікові на Різдво 1841 року. Кожна з п'єс циклу носить назву відповідного місяця. Вона вважала себе старомодною. Через 35 років після цього з'являться «Пори року» Чайковського, ідея циклу якого, розділеного по місяцях, сприйматиметься публікою як новаторство.

понеділок, 19 лютого 2018 р.


Консуело Веласкес. Вона поцілувала весь світ ...

Консуело Веласкес. Вона поцілувала весь світ ...

Це ім'я знайоме небагатьом, зате, без сумніву, більшість легко наспіває складену нею пісню, яка ось вже 70 років переможно крокує по країнах і континентах. "Бесаме мучо" - "Цілуй мене міцніше" - можливо, найпопулярніша сьогодні мелодія на Землі. 
       Точна дата народження Веласкес - правнучки великого іспанського художника Дієго Веласкеса - невідома. Найчастіше називають 1924 рік, але іноді 1921-й і навіть 1916-й. Вона з'явилася на світ в Мексиці, в невеликому містечку Сапотлан-ель-Гранде, і рано залишилася без батьків.
        Всі турботи про осиротілу дівчинку взяли на себе родичі матері, які не шкодували сил і коштів на її освіту, в тому числі музичну. У чотири роки Консуело вже прекрасно грала на фортепіано.
       У 15 років, закінчивши музичну школу в Мехіко, куди на той час переїхала сім'я, Консуело сама давала уроки музики, не бажаючи бути тягарем своїм родичам.

Маленька жіноча таємниця

Грегорі ПекНайбільше на світі дівчина любила грати на фортепіано і слухати оперу. І ось одного разу, коли вона повернулася після чергового спектаклю (в той день грали твір відомого іспанського композитора Енріке Гранадоса під назвою «Гойескі»), вражена красою почутої музики, буквально «на одному подиху» написала слова і музику найуславленішого хіта всіх часів і народів.
Чи була вона закохана? Ні. Більше того, у свої 16 років вона навіть жодного разу не цілувалася! І це не дивно: Консуело Веласкес була сором'язлива від природи і отримала суворе католицьке виховання. Правда, у неї була маленька жіноча таємниця: їй дуже подобався американський актор Грегорі Пек. І, як пізніше зізнавалася в інтерв'ю Консуело, пісню вона писала, дивлячись на його фотографію ...

Ось так збіг!

Консуело наспівала складену мелодію подружці, і та порадила надіслати її на місцеву радіостанцію, щоб взяти участь у конкурсі юних дарувань. Пісні присудили перше місце! Вона майже безперервно звучала в ефірі, а в паузах диктор зачитував оголошення, в якому автора просили прийти на радіо за призом.
Але дівчина чомусь злякалася, що на радіо її приймуть за розпущену особу, і попросила подружку отримати належні їй гроші. Та погодилася, але, зустрівшись з редактором радіостанції Маріано Рібера Конде, відкрила йому секрет Веласкес.
Конде тут же відправився знайомитися з дівчиною, навіть не підозрюючи про те, що йде на зустріч з долею. Пройде всього три роки, і він освідчиться Консуело Веласкес...
Незабаром пісенька з невигадливої ​​мелодією та словами потрапила до США і до 1944 року протягом кількох місяців очолювала один з перших американських хіт-парадів.
А в 1946 році Консуело Веласкес несподівано запросив приїхати до Голлівуду сам Уолт Дісней, що задумав зняти художній фільм і вибрав для нього пісню «Бесаме мучо».
Вражений красою мексиканки, Дісней тут же запропонував їй головну роль у своєму новому фільмі, багатотисячний контракт, зазначивши, що її партнером по фільму буде ... Грегорі Пек. Ось так збіг!
Проте Веласкес, не замислюючись, відкинула вигідну пропозицію режисера. Їй були чужі амбіції, до того ж вона вже встигла розчаруватися у своєму кумирові - Грегорі Пеку. У Голлівуді Консуело відчувала себе незатишно і хотіла тільки одного: якомога швидше повернутися до Мексики.
Дівчина провела на легендарній «фабриці мрій» всього три тижні (які потім згадувала як найщасливіші у своєму житті), і сам Грегорі Пек був біля її ніг, пропонуючи руку і серце ...
Хто знає, як склалося б життя Консуело, скажи вона «так». Однак її природна сором'язливість і суворе виховання не дозволили їй стати легкою здобиччю актора, який звик до перемог над жінками. Веласкес, незважаючи на благання свого колишнього кумира залишитися, їде на батьківщину. А буквально через кілька місяців, коли фільм вийшов на екрани, на неї очікувала слава. Пісня «Бесаме мучо» починає свій тріумфальний хід по світу ...

Символ епохи

Консуело ВеласкесШалений успіх досить простої пісеньки налякав Консуело Веласкес. Від вигідних контрактів недосвідчена дівчина відмовилася, і в результаті її ім'я, як автора пісні, залишилося в тіні. Зате вона, не вагаючись, стала дружиною Маріано Рібера Конде, народила йому двох синів (пізніше вони стали відомими в Мексиці художниками) і, переживши чоловіка на 36 років, назавжди залишилася вірною його пам'яті.
За своє довге щасливе життя Консуело написала понад 200 пісень, симфоній та музичних композицій, але успіх її першого твору вони повторити так і не змогли ...
З часом медова мелодія «Бесаме мучо» стала культовою, перетворилася в символ цілої епохи. Її виконували і виконують більш ніж в 100 країнах 120 мовами, а тираж платівок і дисків склав понад 100 мільйонів примірників!
«Бесаме мучо» співали Пласідо ДомінгоЛуї АрмстронгЕлвіс ПресліФренк Сінатра і навіть Бітлз (всього більше 700 виконавців)! Серед наших зірок - Софія Ротару, Ірина Аллегрова...
«Бесаме мучо» двічі звучить в оскароносному фільмі В. Меньшова «Москва сльозам не вірить».
До речі, з відомим ансамблем ім. Александрова, який теж включив пісню у свій репертуар, пов'язаний анекдотичний випадок. Консуело Веласкес, яка очолювала на той час Союз композиторів Мексики, запросили у 1970-х роках в Радянський Союз в якості члена журі на Міжнародний конкурс ім. Чайковського. Ось тут вражена Веласкес і почула свою пісню (яку оголосили як «кубинську народну») у виконанні ансамблю пісні і танцю, та ще й в ритмі маршу!

Право на безсмертя

Вона мріяла стати піаністкою, а стала композитором однієї пісні і депутатом парламенту. Але Консуело Веласкес не ображалася на долю. Вона повторювала в своїх численних інтерв'ю: «Все, що відбувається з нами на життєвому шляху - це дар Божий».
Так, може бути, і пісні, подібні «Бесаме мучо», народжуються з благословення божого і їм дається безсмертя.
Крім української «Цілуй мене міцно», «Bésame Mucho» так само перекладається на інші мовияк «Kiss Me Much», «Kiss Me a Lot», «Kiss Me Again and Again», «Embrasse-Moi», «Stale Ma Bozkavaj» і «Szeretlek én».
... Після смерті чоловіка Консуело вела досить усамітнене життя, її кращим другом було фортепіано. Мільйонні відрахування від виконання шлягера дозволили їй вести безбідне життя, подорожувати, займатися благодійністю.
Вона присвятила своє життя музиці та сім'ї і померла в безвісті в січні 2005 року через ускладнення, що виникли після серцевого нападу. Прах Консуело Веласкес похований в одному з храмів Мехіко, куди вона багато років приходила на недільну месу.

Оригінальний текст

Bésame, bésame mucho
como si fuera esta noche la última vez
Bésame, bésame mucho
que tengo miedo a perderte perderte después
Quiero tenerte muy cerca,
Mirarme en tus ojos, verte junto a mí.
Piensa que tal vez mañana
Yo ya estaré lejos, muy lejos de tí.
Bésame, bésame mucho,
Como si fuera esta noche la última vez.
Bésame, bésame mucho,
Que tengo miedo a perderte, perderte después.

середа, 31 січня 2018 р.

Українська музика 17-18 століття

В епоху бароко, на зміну одноголосному знаменному співу приходить багатоголосний партесний спів, що сприяв розвитку мажорно-мінорної системи, і на основі якого розвинувся духовний концерт. Серед видатних музичних діячів цього часу – Микола Дилецький, автор «Мусікійської граматики» (1675) – першої музикознавчої праці, яка пояснила суть лінійної, нотної системи, партесного співу і партесних композиції. 

Важливою подією цього часу стало відкриття у 1632 році Києво-Могилянської академії, де викладалися також і музичні предмети. Її вихованці популяризували вертеп. Серед випускників Академії багато українських митців, зокрема Григорій Сковорода та Артемій Ведель. 

Світська професійна вокальна та інструментальна музика, що існувала в поміщицьких маєтках, військових частинах, з 17 століття розвивається в містах. Створюються музичні цехи, при магістратах – оркестри, капели. На основі народно-пісенних традицій у 18 столітті початку 19 століття розповсюджується пісня-романс на вірші різних поетів. Один з перших її авторів – Г. С. Сковорода ввів у пісенний жанр цивільну, філософську та ліричну тематику. 

Величезне значення в українській музичній культурі XVIII століття мало створення з ініціативи гетьмана Данила Апостола в 1730 р. Глухівської співочої школи, вихованцями якої стали Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Після закінчення Глухівської школи Бортнянський і Березовський продовжували своє навчання в італійських музичних школах, які були центрами тодішньої європейської музики. 

Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського листа зумовило унікальність творчості цих композиторів. Ставши придворним капельмейстером в Петербурзі, а з 1796 року – керівником придворної капели, складеної майже виключно з вихованців Глухівської співочої школи, Бортнянський значно вплинув і на розвиток російської музичної культури. Він був також першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити в світ.

пʼятниця, 5 січня 2018 р.

10 главных шедевров музыки о Рождестве

Мелодия Звезды

И. С. Бах. «Рождественская оратория»

Грандиозная оратория, состоящая из шести кантат, во времена Баха исполнялась по частям на протяжении нескольких дней — от Рождества до Богоявления. Каждая кантата посвящена одному из эпизодов истории Рождества Христова. Своей музыкой Бах изобразил и радость пастухов, узнавших о рождении Мессии, и ликующий хор ангелов, поющих «Слава в вышних Богу», и благоговение волхвов, стоящих над колыбелью Спасителя. А хоры и арии, повествующие о евангельских событиях, объединены в оратории речитативами от лица Евангелиста.
Хор «Ehre Sei Gott In Der Höhe» («Слава в вышних Богу»)

«Рождественская оратория» (полная версия)

Г.Ф. Гендель. Сцена «Пророчество о рождении Христа» из оратории «Мессия»

Одно из самых известных произведений Генделя — хор «Аллилуйя», завершающий ораторию «Мессия». Оратория была создана как пасхальное произведение и впервые была исполнена именно на Пасху. Однако после смерти композитора первую из трех частей оратории гораздо чаще стали исполнять в предрождественские дни. Эта часть полностью посвящена Рождеству Спасителя — от ветхозаветных пророчеств о Мессиидо явления ангелов пастухам.
№9. Ария альта и хор «O Thou That Tellest» [Ис. 40:9, 60:1] Взойди на высокую гору, благовествующий Сион! возвысь с силою голос твой, благовествующий Иерусалим! возвысь, не бойся; скажи городам Иудиным: вот Бог ваш!
Восстань, светись, [Иерусалим], ибо пришел свет твой, и слава Господня взошла над тобою.
№12. Хор «For Unto Child is born» [Ис. 9:6] Ибо младенец родился нам — Сын дан нам; владычество на раменах Его, и нарекут имя Ему: Чудный, Советник, Бог крепкий, Отец вечности, Князь мира.

А. Корелли. «Рождественское кончерто гроссо» (ор. 6, № 8)

Перу Арканджело Корелли, творчество которого высоко ценили И. С. Бах и Г. Ф. Гендель, принадлежит двенадцать Concerto grosso или «Больших концертов». В основе этого жанра лежит распространенный в музыке барокко принцип «светотени», противостояния: небольшая группа сольных инструментов (у Корелли это две скрипки и виолончель) как бы противостоит оркестру.
Одно из кончерто гроссо Корелли посвящено празднику Рождества. Оно так и называется «Рождественское кончерто гроссо» или «Рождественский концерт».

П. И. Чайковский. Балет «Щелкунчик»

Балет «Щелкунчик», рассказывающий о том, что рождественский Сочельник — время чудес, а зло всегда побеждается добром и любовью, остается любимым публикой уже больше ста лет. И главной причиной этого служит волшебная музыка Чайковского. В «Щелкунчике» композитор применил невероятное разнообразие оркестровых тембров — красок, обрисовывающих характеры персонажей и ситуаций. У Чайковского музыка не сопровождает танец, а становится его главным элементом, благодаря которому даже самые фантастичные и нереальные герои оживают и обретают характер.
Полная версия:
Вальс Цветов:

П.И. Чайковский. Опера «Черевички»

В «Черевичках», написанных на основе сюжета повести Гоголя «Ночь перед Рождеством», чудес не меньше, чем в «Щелкунчике». Неслучайно «Черевичкам» дан подзаголовок «комико-фантастическая» опера: мир фантастический и мир реальный в опере сплетены так же тесно, как и в повести Гоголя. И малороссийский фольклор, столь любимый Гоголем, тоже, конечно, есть в «Черевичках». Чайковский, сочиняя эту оперу, широко использовал народные украинские мотивы.

П.И. Чайковский. «Святки (декабрь)» из цикла «Времена года»

На протяжении 1876 года в каждом номере ежемесячного санкт-петербургского журнала «Нувелист» публиковалось по одной фортепианной пьесе П.И. Чайковского. Цикл «Времена года» был написан по специальному заказу издателя журнала. Это живые картины русской природы и быта, олицетворение годичного круга забот и праздников. Завершает цикл пьеса «Святки» — светлый лирический вальс, навевающий мысли о рождественской елке и радостных приготовлениях к одному из главных праздников в году.

Н. Римский-Корсаков. Сюита из оперы «Ночь перед Рождеством»

Через двадцать лет после Чайковского к сюжету гоголевской повести «Ночь перед Рождеством» обратился Н. А. Римский-Корсаков. После премьеры автора часто упрекали в том, что основную смысловую нагрузку в его опере несут симфонические, а не вокальные эпизоды. Между тем, именно в этих эпизодах изображены зимние пейзажи Диканьки, полет в столицу Вакулы, пляска звезд… Из этих звуковых или, как называл их сам композитор, «движущихся» картин и состоит оркестровая сюита «Ночь перед Рождеством».

В. И. Ребиков. Вальс из оперы «Елка»

Опера «Елка» написана по мотивам двух грустных рождественских историй — «Девочка со спичками» Андерсена и «Мальчик у Христа на елке» Достоевского. Маленькая нищенка просит милостыню на улице в канун Рождества. Никому нет до нее дела, все спешат домой, к родным. Из окон доносятся звуки вальса, — там вокруг елки танцуют счастливые дети. А девочка постепенно замерзает, и ей грезится роскошный зал с громадной елкой. Елка превращается в огромную лестницу, по которой девочка в окружении ангелов поднимается на небеса…

Р. Шуман. «Дед Мороз» из цикла «Альбом для юношества»

Детская пьеса Шумана в русском переводе получившая название «Дед мороз» на самом деле называется «Кнехт Рупрехт». Согласно немецким легендам, Кнехт Рупрехт на Рождество сопровождает святого Николая (который в современном мире превратился в Санта Клауса). Считалось, что Кнехт Рупрехт спрашивает детей, умеют ли они молиться. Если дети молиться умеют, то он дарит им конфеты, а если нет, то дети получают только уродливые и бесполезные вещи: кусок угля или гнилую деревяшку.

Ф. Лист. «Рождественская елка»

Фортепианный цикл «Рождественская елка» Лист посвятил своей внучке Даниэле фон Бюлов. Эта музыка относится к малоизвестной странице творчества композитора. Лист здесь как будто забывает об обычной для себя виртуозности. Пьесы цикла — это лирические миниатюры для исполнения в домашнем кругу. Композитор объединяет в них религиозные и светские мотивы праздника Рождества, точно определяя программу каждой пьесы в ее названии.
1. Старая рождественская песня 2. Святая ночь! 3. Пастухи у яслей 4. Поклонение волхвов 5. Зажигают ёлку! 6. Колокольный перезвон 7. Колыбельная 8. Старая провансальская рождественская песня 9. Вечерний звон 10. В старину 11. Венгерский марш 12. Полонез