Українська музика 17-18 століття
В епоху бароко, на зміну одноголосному знаменному співу приходить багатоголосний партесний спів, що сприяв розвитку мажорно-мінорної системи, і на основі якого розвинувся духовний концерт. Серед видатних музичних діячів цього часу – Микола Дилецький, автор «Мусікійської граматики» (1675) – першої музикознавчої праці, яка пояснила суть лінійної, нотної системи, партесного співу і партесних композиції.
Важливою подією цього часу стало відкриття у 1632 році Києво-Могилянської академії, де викладалися також і музичні предмети. Її вихованці популяризували вертеп. Серед випускників Академії багато українських митців, зокрема Григорій Сковорода та Артемій Ведель.
Світська професійна вокальна та інструментальна музика, що існувала в поміщицьких маєтках, військових частинах, з 17 століття розвивається в містах. Створюються музичні цехи, при магістратах – оркестри, капели. На основі народно-пісенних традицій у 18 столітті початку 19 століття розповсюджується пісня-романс на вірші різних поетів. Один з перших її авторів – Г. С. Сковорода ввів у пісенний жанр цивільну, філософську та ліричну тематику.
Величезне значення в українській музичній культурі XVIII століття мало створення з ініціативи гетьмана Данила Апостола в 1730 р. Глухівської співочої школи, вихованцями якої стали Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Після закінчення Глухівської школи Бортнянський і Березовський продовжували своє навчання в італійських музичних школах, які були центрами тодішньої європейської музики.
Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського листа зумовило унікальність творчості цих композиторів. Ставши придворним капельмейстером в Петербурзі, а з 1796 року – керівником придворної капели, складеної майже виключно з вихованців Глухівської співочої школи, Бортнянський значно вплинув і на розвиток російської музичної культури. Він був також першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити в світ.
Важливою подією цього часу стало відкриття у 1632 році Києво-Могилянської академії, де викладалися також і музичні предмети. Її вихованці популяризували вертеп. Серед випускників Академії багато українських митців, зокрема Григорій Сковорода та Артемій Ведель.
Світська професійна вокальна та інструментальна музика, що існувала в поміщицьких маєтках, військових частинах, з 17 століття розвивається в містах. Створюються музичні цехи, при магістратах – оркестри, капели. На основі народно-пісенних традицій у 18 столітті початку 19 століття розповсюджується пісня-романс на вірші різних поетів. Один з перших її авторів – Г. С. Сковорода ввів у пісенний жанр цивільну, філософську та ліричну тематику.
Величезне значення в українській музичній культурі XVIII століття мало створення з ініціативи гетьмана Данила Апостола в 1730 р. Глухівської співочої школи, вихованцями якої стали Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Після закінчення Глухівської школи Бортнянський і Березовський продовжували своє навчання в італійських музичних школах, які були центрами тодішньої європейської музики.
Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського листа зумовило унікальність творчості цих композиторів. Ставши придворним капельмейстером в Петербурзі, а з 1796 року – керівником придворної капели, складеної майже виключно з вихованців Глухівської співочої школи, Бортнянський значно вплинув і на розвиток російської музичної культури. Він був також першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити в світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар